Кажуть, що людина, яка займається різними видами діяльності одночасно, виконує їх недосконало і поспішно. Однак з цим можна не погодитись, адже інколи Бог дарує одній людині десятки талантів, які вона розвиває і примножує. Такою людиною був, без сумніву, блаженної пам’яті слуга Божий Папа Іван Павло ІІ – велична постать XX століття, яка змогла змінити обличчя Землі: помирити ворожі народи, зупинити хаотичну й аморальну політику багатьох держав.

Хоч уже кілька років серед нас немає цього люблячого духовного батька і сподвижника, але світ плекає пам’ять про папу і захоплюється багатогранністю його таланту. Філософ, письменник, богослов, театральний актор, спортсмен – це далеко не повний перелік дарів, якими наділив Кароля Войтилу Господь.
Здавалось би, про Івана Павла II відомо практично все, і тому говорити про нього – це дублювати раніше кимось сказане чи досліджене. Однак це не так. Адже, скажімо, факт, що Іван Павло II – це поет у сутані, відомий далеко не кожному. Власне, саме література була для нього пасією і чимось унікальним, тим, що змушує душу співати. Завжди особливе місце в творчості Папи посідала поезія, до якої він горнувся ще з юних літ навчання в Ягеллонському університеті у Кракові. Саме там яскраво запалала зоря поетичного дивосвіту майбутнього всесвітньо відомого гуманіста і пронеслась горизонтом духовно вбогої ери XX століття.
Протягом свого важкого життя, повного поневірянь і страху, Іван Павло II ні на мить не залишав на самоті свою поетичну музу. І навіть стоячи перед воротами смерті, він написав своє останнє поетичне слово, своєрідний літературний заповіт «Римський триптих». Поезія була для нього тим, чим є вода для риби, простір для птаха, ґрунт для зерна.
Аби дізнатись про життя й діяльність справжнього поета, достатньо прочитати кілька його творів. Беззаперечна істина. Читаючи лірику папи, немов справді йдеш разом із ним крутими життєвими дорогами: від першого смутку втрати матері (вірш «Над твоєю білою могилою»), крізь випробування війни (поема «Каменоломня»), до усвідомлення метафізичної суті вічного життя (медитації «Римський триптих»). Ще з юних літ Кароль був закоханий у красу рідних Бескидів, у глибину своєї мови і культури. У 1938 р. він виступав на літературній зустрічі з віршами, що ввійшли до збірника «Бескидські балади». Професійна і чуттєва щодо поезії публіка відразу оцінила літературні та ораторські здібності молодого літератора. У 1939 р. Войтила, маючи лише 19 років, закінчив другий том віршів під назвою «Слов’янська книга», який має ще одну назву «Ренесансний псалтир».
Поезія Івана Павла II вкрай складна для сприйняття і багатоаспектна. В ній криються різні секрети і коди. Щоб хоч частково осмислити сказане Папою у вірші і щось з цього взяти для своєї душі, необхідно володіти знаннями з царини Святого Письма, історії, філософії, релігії, античної літератури, психології. Поезія Папи є синтезом метафор, основаних на метафізичних і особистих душевних переживаннях. З допомогою цього вона стає своєрідною наукою, трактуванням, здавалось би, простих, але водночас глибоко моральних біблійних сюжетів чи загальновідомих мотивів.

Віталій ЗАТИЛЬНИЙ,

викладач Християнського колегіуму ім.Й.Сліпого