«Поезія на два голоси», розмова віршами і десь навіть трохи поетичний поєдинок між двома літераторами та спеціальний сюрприз для гостей – виступ соліста гурту «Сни Дріади» – таким цей захід планувався від початку.

Проте організаційні несподіванки по ходу змінили концепцію, що стало своєрідним експериментом. Як одна з учасниць поетичного діалогу скажу, що того вечора у «Бастіоні» справді звучало два голоси – слово поезії та слово музики. Перед проведенням вечора я, звісно, бачила, що мої тексти та вірші Сашка Букатюка – молодого іванофранківця – часто перегукуються образами, символікою, десь настроями, але що вони ляжуть у одну канву – цього не передбачала. Суміжне читання поезій дало змогу нам обом подивитися на наші вірші дещо зі сторони. Справжнім відкриттям особисто для мене став виступ Тараса Квітика, соліста гурту «Сни Дріади» – ліричні і водночас філософські композиції з доброю мелодикою і легкістю думки настільки плавно переходили одна в одну, що складалося враження цілісного концерту. Хоча перед вечором ми не узгоджували композиції, що виконуватимуться – я попросила виконати лише мою улюблену композицію – «Небо і море», з приємним здивуванням для себе відкрила, наскільки схожі настроєм були Тарасові пісні та наші з Сашком вірші і наскільки мені близька саме така музика. Зізнатися відверто – я дуже повільно відкриваю для себе Івано-Франківськ, хоча і народилася на Косівщині. Найближчими серед українських міст мені завжди були Чернівці, на те є багато причин, в тому числі і спадкові, якщо можна так сказати. Після музично-поетичного вечора в «Бастіоні» зловила себе на думці, що найприємніші спогади пов’язані саме з цим містом. Я в ньому рідко, я в ньому мало, але люблю його, а коли відкриваю для себе ім’я чи колектив, чия творчість стає близькою – тішуся особливо. Ця поїздка подарувала мені музику «Снів Дріади» і ще багато хорошого – і це гарно…

Іванка СТЕФ’ЮК (м.Чернівці) Фото Володимира БОДНАРУКА

За матеріпалами газети: Золота  пектораль