«У людини є тільки один тиран — її невігластво»
— Віктор Гюго
Віктор Марі Гюго
народився 26 лютого 1802 року в Безансоні (Франція). Він був сином
наполеонівського генерала, родом з буржуазної сім'ї. Його батьки через
сімейні розбіжності жили роздільно, а їх діти постійно переходили з рук в
руки. В основному дитинство Гюго пройшло за кордоном, де в зв'язку зі
службою знаходився його батько.
Після
повернення в Париж Гюго почав регулярно писати. У двадцять років він
надрукував перші вірші, бездоганний роялістський дух яких забезпечив
йому пенсію від Людовика XVIII. Незабаром Гюго зайняв своє місце серед
висхідних зірок свого часу: де Віньї, Нодье, Готьє і Ламартіна.
Спочатку
він був роялістом в політиці і традиціоналістом в літературі, але в
повітрі вже повіяло романтизмом. У 1827 році він написав п'єсу
«Кромвель», що порвала умовності неокласицизму і містила передмову, яка
послужила маніфестом романтичного руху. За нею послідувала п'єса
«Ернані», постановка якої стала перемогою нового напрямку. Сміливий
вихід Гюго на сцену дарував йому популярність, багатство і
коханку-актрису Жюльєтт Друе, вірність якій він зберігав в на протязі
тридцяти років.
«Радість,
доставлена нами іншій людині, полонить тим, що вона не блідне, як
всякий відблиск, але повертається до нас ще більш яскравою»
— Віктор Гюго
У
наступні роки з-під пера Гюго безперервним потоком ринули вірші, драми і
романи. «Собор Паризької Богоматері», створений поспіхом в останню
хвилину у відповідності з контрактом, укладеним з видавцем, побачив світ
у 1831 році. Шана та слава була на його боці. У 1841 році Гюго був
обраний членом Французької академії, а в 1845 році він став пером
королівства.
Гюго
мав дар відображати настрій більшості французів. Після революції 1848
року він став республіканцем і висував свою кандидатуру на
президентських виборах. Після державного перевороту 1851 року Гюго
покинув країну і жив на островах в протоці Ла-Манш, франкомовній
території, що належала Англії. Тут він провів близько двадцяти років,
глибоко переживаючи заслання, відмовляючись від амністії та лаючи
Наполеона III. Тут він закінчив у 1862 році роман «Знедолені».
Встановлення 3-ї республіки
дало Гюго можливість повернутися на батьківщину, що бурхливо вітали всією країною.
Помер видатний письменник Віктор Гюго 22 травня 1885 в Парижі і був похований в Пантеоні.
«Наше життя — подорож, ідея — путівник. Немає путівника, і все зупинилося. Мета втрачена, і сил як не було»
— Віктор Гюго
|