Лі́на Васи́лівна Косте́нко (19 березня 1930, Ржищів, Київська область) — українська письменниця-шістедисятниця, поетеса. Мати Оксани Пахльовської. Лауреат Шевченківської  премії(1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах "Маруся Чурай" (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 1010). 1010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році^[1].

Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Відмовилась від звання  ГЕРОЯ  УКРАЇНИ