 «Чернеет дорога приморского сада,
Желты и свежи фонари.
Я очень спокойная. Только не надо
Со мною о нем говорить»
— Анна Ахматова
Анна Ахматова народилась 23 червня 1889 року в Одесі. Її батько був відставним флотським інженером-механіком. У 1910 році Ахматова вийшла заміж за Миколу Гумільова, який на той момент був провідним представником і засновником такої течії в літературі, як акмеїзм.
Поетичний стиль Анни Ахматової передавав конкретність словесних образів і вражав лаконізмом та ритмом.
«Ты милый и верный, мы будем друзьями…
Гулять, целоваться, стареть…
И легкие месяцы будут над нами,
Как снежные звезды, лететь»
— Анна Ахматова
Свою першу поетичну збірку Анна Ахматова видала в 1912 році. Друга вийшла в світ в 1914 році. Ця збірка під назвою «Четки» остаточно закріпила думку громадськості та літературознавців про унікальний поетичний дар Ахматової. Після розстрілу її чоловіка в 1922 році Анна Ахматова опублікувала збірку «MCMXXI», яка стала відображенням всіх її переживань і скорботи, пов'язаних із особистою трагедією поетеси. Із виходом цієї збірки пов'язаний початок періоду найжорстокішої цензури з боку радянської влади. У серпні 1946 року Комуністична партія визнала творчість  Анни Ахматової такою, що не відповідає ідеалам соціалізму.
Ім'я Ахматової знову з'явилося в радянських літературних журналах лише в 1959 році.
Померла Анна Ахматова 5 березня 1966 року, її поховали в Комарово.
«А я иду, где ничего не надо, Где самый милый спутник — только тень, И веет ветер из глухого сада, А под ногой могильная ступень»
— Анна Ахматова
| 
