20 вересня в дитячому павільйоні фестивалю сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST пройшов майстер-клас "Таємниці стародавніх книжок". Директор Музею книги та друкарства 50-річна Валентина Бочковська-Мартинович вже більше 20 років працює із стародруками. На майстер-клас принесла примірники стародавніх книг, серед яких є точна копія "Історії Біблії, Старого і Нового Заповіту" (1748, 1757 роки), окремі аркуші з львівського видання "Тріоді"(1688 рік), а також книгу французького інженера та картографа Гійома де Боплана "Опис України". У виданні є мапа з позначеними кордонами Московії, Трансільванії та України.

Розкажіть, як проходить процес розшифровки стародрука?

- Коли я починаю працювати з будь-яким стародруком, я його дуже детально вивчаю посторінково. Якщо немає титульного аркуша чи кінцевої сторінки — це вже не проблема для тих, хто є експертом в цій сфері. Бо є багато відфотографованого матеріалу, а також допомгають каталоги. Коли я працюю з такими книжками, то вивчаю гравюри, художників, як оформлена ілюстрація, який шрифт, вираховуємо кількість рядків, сторінок, шукаємо помилки в їх нумерації. Потім всю отриману інформацію ми описуємо в каталогах. Вони дають можливість з точністю до одного року, а й іноді й місяця, дізнатись, що за книга перед вами. Розшифровка книг — це така собі детективна історія, яку потрібно розгадувати.

Скільки екземплярів стародавніх книг є в бібліотеці музею?

- В нашій бібліотеці є 58 000 цінних експонатів. Від часів Івана Федоровича книги виходили тиражем не менше 1200-1500 примірників, коли наша друкарня останні книги випустила тиражем 500-1000 примірників. А букварі граматики тоді взагалі виходили тиражем 5000. Книжок було багато. На сьогоднішній день збереглось не все. Бо якісь книги піддавались цензурі, якісь палили. На сторінках таких книг ще часто містяться покрайні записи або маргіналії, з яких можна дізнатись історію побутування цих книг. В кого була ця книга, кому її подарували. Часто громада купувала примірники. До речі, вони були досить дорогі. Найдорожчі книги могли коштувати 100-120 польських золотих, коли будинок коштував — 240. "Євангеліє" тоді можна було купити за 40-60 золотих, що також досить дорого.

Що з цих книг можна дізнатись про українців?

Українці було надзвичайно цікаві, цікаві в своїх звичаях. Наприклад, якщо ми говоримо про релігійну літературу, то був "Требник" Петра Могили, де були зібрані всі звичаї й обряди українського народу в рамках ніби-то церкви. Наприклад, як можна дізнатись, як називали дитину, коли вона народжувалась, як проходило вінчання, заручення. Але це було все як звичай. Беремо шлюб, який був можливий лише з доброї волі. Перед тим на заручених вимовлялась клятва, й священик багато разів перепитував, чи це з доброї волі, чи ніхто не примусив. Також в "Требнику" писалось, що коли ти береш собі жінку, то казали, що вона тобі дружина, вона тобі друг — це означає, що ти не маєш використовувати її як підніжку.

Скільки часу займає розшифровка книги?

Є книги, які можеш розгадати відразу, буквально за одну мить. А є книги, яким присвячуєш місяць. Особливо це стосується європейських видань, яких не так багато збереглось в наших збірках. Але на сьогоднішній день в онлайн-режимі виставлено дуже багато книг. Ми так само долучились до цієї програми. До нас приїжджала польська сторона. Ми оцифровували книги. Їх зараз можна прочитати в Інтернеті. Проблемою скоріше є навичка чи досвід в цій справі. Щоб цьому навчитись, треба приділяти багато часу.

Як найстаріші книги музею?

Найстарішими манускриптами нашої бібліотеки є книги 14 століття, якщо говорити про друковану книгу, то це "Апостол" Івана Федоровича 1574 року. Він вважається першою українською друкованою книгою, з тих що збереглися. Хоча ми знаємо, що до Івана Федоровича була друкарня Степана Дропана у Львові. Але, на жаль, немає жодної книги.