Уже давно обговорюють те, як рідна мова може вплинути на особистість людини та її культуру. Ізраїльський лінгвіст Ґай Дойчер ( Guy Deutscher) пішов у розвитку цих теорій на крок далі. У своїй книзі «Через мовне скло: чому світ виглядає різним різними мовами» він стверджує, що мови впливають навіть на сприйняття географії і кольорів. Про свої висновки вчений докладніше розповів в інтерв’ю.

– Cкільки мов Ви самі знаєте?

– Дитиною я говорив івритом, виріс в одномовній родині в Ізраїлі. Вже в школі вивчив різні мови: англійську, також німецьку, арабську, трохи латини. Певний час як студент я провів у Скандинавії і міг терпимо говорити данською і шведською. У своїй науковій роботі я займаюся мовами давньої Месопотамії – мовами, якими у деяких випадках не говорили останні чотири тисячі років. Я можу ними читати, але не можу говорити. І навіть якби міг, то не було б із ким.

– Ви вважаєте, що мова впливає на те, як ми думаємо, бо створює те, що Ви називаєте «склад розуму». Що тут мається на увазі?

– Мабуть, найбільш наочний приклад – це те, як різні мови описують простір довкола нас. Є мови, які не використовують таких термінів, як «ліворуч», «праворуч», чи навіть «спереду», «ззаду». Натомість вони вживають географічні орієнтири для всього. Наприклад, я кажу: «я говорю з Вами перед телефоном». А вони б сказали: «я говорю на південь від телефону». Чи я б сказав: «праворуч чашка чаю», а вони – «чашка на схід від мене». Для нас це звучить досить фантастично, але є мови і суспільства, які саме так спілкуються.

– Ви наводите приклад, як така географія може підвести людину, якщо вона опиниться в іншому місці.

– Це історія про маленького хлопчика на острові Балі в Індонезії, який дуже добре вмів танцювати. Канадський вчений-музикознавець, який у 1930-х роках жив на острові, захотів йому допомогти і домовився про уроки у вчителя в сусідньому селі. Але виявилося, що дитина зовсім не може сприймати такі уроки, бо всі інструкції вчитель давав у географічних термінах: «один крок на південь», «підніми свою західну руку» тощо. У своєму селі дитина ще могла зорієнтуватися, але в іншому – ні, бо місцевість була іншою, і хлопчик просто нічого не зрозумів.

– У деяких мовах, наприклад, англійській, немає поняття роду для неживих предметів, хоча воно існує в багатьох інших мовах. Чи це впливає на спосіб мислення?

– Якщо мова змушує Вас говорити про дерева, чи вікна, чи стільці та інші неживі предмети у чоловічому чи жіночому роді, то лише ця звичка створює дуже сильні асоціації. Наприклад, у тих мовах, де міст, як у німецькій (Brücke), жіночого роду, то носії цих мов частіше пов’язують мости з жіночими характеристиками. Вони частіше думають про них як стрункі, елегантні і красиві. Якщо у Вашій мові міст чоловічого роду, як, наприклад, в іспанській (puente), то носії цих мов частіше пов’язують з цим словом чоловічі риси – сильний, міцний, масивний. Мова не впливає на логічну здатність мислення, але може сильно впливати на асоціації, як ми маємо про світ довкола нас.

– У своїй книзі Ви також пишете, що деякі мови впливають на сприйняття кольорів. Чи можете навести приклад?

– Російська тут дуже цікава, бо має дві окремі назви для того, що англійською буде «темно-синій» і «світло-синій». Російською Ви скажете «синий» і «голубой». Це зовсім різні слова, без етимологічного зв’язку. Це не означає, що англомовні люди не можуть розрізнити ці кольори. Але носії російської мови мають мізки, які навчені перебільшувати різницю між цими кольорами так, як не привчає нас англійська.

З Ґаєм Дойчером розмовляла Daisy Sindelar