Головна » 2014 » Січень » 8 » 8січня - 76 років від день народження українського поета, перекладача Василя Семеновича Стуса (1938-1985)
12:04
8січня - 76 років від день народження українського поета, перекладача Василя Семеновича Стуса (1938-1985)
Народився 8 січня 1938 року в селі Рахнівці Гайсинського р-ну Вінницької обл.,
одружений (дружина – Валентина В. Попелюх, нар. 18 червня 1938 р.; син Дмитро,
нар. 15 листопада 1966 р.), поет, публіцист. Закінчив Донецький педагогічний інститут,
служив в армії, працював учителем, робітником. В 1964 р. став аспірантом Інституту
літератури АН УРСР, звідки його звільнили в вересні 1965 р. Його поезії і статті
були друковані майже в усіх республіканських періодичних виданнях. За виступ на
захист заарештованих українських інтеліґентів був постійно переслідуваний.
У червні 1966 р. був звільнений з посади старшого наукового співробітника
Державного історичного архіву в Києві. Перед першим арештом працював старшим
інженером. Був заарештований у січні 1972 р. і засуджений у Києві у вересні
того ж року до 5 р. табору суворого режиму і 3 р. заслання. Ув'язнення відбував
у концтаборі в Мордовській АРСР, а заслання в Магаданській обл. Після повного
відбуття строку покарання повернувся на Україну і жив у Києві. В жовтні 1979 р.
став членом Української Гельсінкськоі Групи. За участь в Групі був заарештований
у травні 1980 р. і засуджений того ж року до 10 р. ув'язнення і 5 р. заслання.
Покарання відбував у концтаборі ч. 36-1 в Пермській обл., де важко хворів.
Помер у тому ж концтаборі 4 вересня 1985 року.
Народився 8 січня 1938 року в селі Рахнівці Гайсинського р-ну Вінницької обл.,
одружений (дружина – Валентина В. Попелюх, нар. 18 червня 1938 р.; син Дмитро,
нар. 15 листопада 1966 р.), поет, публіцист. Закінчив Донецький педагогічний інститут,
служив в армії, працював учителем, робітником. В 1964 р. став аспірантом Інституту
літератури АН УРСР, звідки його звільнили в вересні 1965 р. Його поезії і статті
були друковані майже в усіх республіканських періодичних виданнях. За виступ на
захист заарештованих українських інтеліґентів був постійно переслідуваний.
У червні 1966 р. був звільнений з посади старшого наукового співробітника
Державного історичного архіву в Києві. Перед першим арештом працював старшим
інженером. Був заарештований у січні 1972 р. і засуджений у Києві у вересні
того ж року до 5 р. табору суворого режиму і 3 р. заслання. Ув'язнення відбував
у концтаборі в Мордовській АРСР, а заслання в Магаданській обл. Після повного
відбуття строку покарання повернувся на Україну і жив у Києві. В жовтні 1979 р.
став членом Української Гельсінкськоі Групи. За участь в Групі був заарештований
у травні 1980 р. і засуджений того ж року до 10 р. ув'язнення і 5 р. заслання.
Покарання відбував у концтаборі ч. 36-1 в Пермській обл., де важко хворів.
Помер у тому ж концтаборі 4 вересня 1985 року.
