«І ця молодь — мої читачі.
Я люблю їх, вони люблять мене, —
і іншого життя мені не треба!»
Б. Жолдак

Не так часто в одній людині поєднується багато талантів. Богдан Жолдак — одна з найяскравіших постатей в українській літературі — він і прозаїк, і сценарист, і драматург. Народився 13 лютого 1948 р. у Києві в родині письменника Олеся Івановича Жолдака.
Свої перші літературні кроки він зробив після вступу на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. На третьому курсі Богдан Олексійович, перебуваючи в лінгвістичній експедиції, написав декілька новел. Більш професійні спроби на літературній ниві письменник здійснив у 1971 році, коли в журналі «Служба побуту України» була надрукована його гумореска. За словами самого автора, найвагомішим на той час досягненням для нього особисто була публікація в газеті «Молода гвардія», адже своєю статтею він кинув виклик тогочасній комуністичній владі. У 1972 році Богдан Жолдак закінчив університет і утвердився вже як прозаїк. Письменник все частіше і частіше почав друкуватися в журналах і альманахах.
Однак, шалену популярність Богдану Олексійовичу принесли не його прозаїчні твори, новели чи гуморески, а зовсім інший жанр літератури, в якому він захотів себе спробувати — драматургія. Як говорив сам письменник, на той час він відверто ненавидів театр, адже він здавався йому надзвичайно нудним, однак пропозиція режисера Ігоря Афанасьєва написати п'єсу з національними нотками для Київського національного академічного театру оперети здалася йому цікавою, тим більше, що в їх репертуарі не було ще нічого подібного.
Богдан Олексійович довго вагався, не знаючи, що саме йому створити і як це має виглядати на сцені, і тут письменнику на ум прийшла фраза «гопак-опера». Сумнівів більше не було, тим більше, що з сюжетом автор давно визначився, обравши свій улюблений прозовий твір Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма». Він яскраво уявив твір не як нудну п'єсу, а як запальний мюзикл, звукові рядки до якого згодом написав композитор Ігор Поклад.
Однак для театру все це виявилося занадто незвичним, і йому відмовили. А у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка на такий експеримент залюбки погодились. І не помилилися, адже «Конотопська відьма» зібрала тоді 207 аншлагів. Сам Богдан Олексійович вважає, що причиною такого приголомшливого успіху став правильно обраний жанр, адже це була бурлескно-травестійна опера, пародія на шароварщину. «Конотопська відьма» мала 27 музичних номерів — більше, ніж у будь-якій іншій опері. Були епізоди, коли одночасно 120 чоловік вибігали на сцену із-за куліс.
Окрім створення театральних п'єс, серед яких також відомі «Хто зрадить Брута?», «Закоханий чорт», «Глина», Богдан Олексійович створив кіносценарії для таких художніх фільмів, як «Конотопська відьма», «Козаки йдуть», «Відьма», «Запорожець за Дунаєм», «Іван та кобила», «Дорога на Січ», а також безліч рекламних, телевізійних, короткометражних ігрових, анімаційних, документальних стрічок.
У 1991 році вийшли друком одразу два його твори «Спокуси» та «Яловичина», а ще через декілька років — «Бог буває», «Як собака під танк», «Той, хто», «Лицарська здобич», «Усмішка тріумфатора».
Автор активно виступає у пресі з карикатурами, фотографіями, критичними і культурологічними статтями та політичними памфлетами.
Його проза перекладена англійською та німецькою мовами і надрукована у таких антологіях: англомовних — «From Three Worlds» (оповідання «Спокуси», 1996 р.), «Two Lands, New, Visions» (оповідання «Карма-йога», 1998 р.) та німецькомовних — «Ein Rosenbrunnen» (оповідання «Спокуси», 1998 р.), «Віє Зіітте іез Огазез» (оповідання «Споконвічна людина», 2000 р.) та « Die Kіrbisfіrstin» (оповідання «Вагітна мідянка», 2000 р.). Хорватською перекладене оповідання «Стоїть» і вміщене в часописі «Maruliі» (Zagreb, 2001).
Згодом Богдан Жолдак стає ведучим кількох телевізійних програм на Першому національному каналі України «УТ-1» та на телеканалі «1+1» і щотижневої радіопередачі на першому каналі Національного радіо «Брехи — літературні зустрічі з Богданом Жолдаком», також активно співпрацюває із закордонними радіостанціями.
Сьогодні письменник живе в Києві і працює на кіностудії «Рось» при АТ «Компанія «Рось»», викладає сценарну майстерність на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Богдан Олексійович щиро тішиться, що має змогу бачити на студентській лаві дійсно талановитих людей, які кожного дня професійно зростають, не зважаючи на загальний занепад, який переживає українська кінематографія.
Стати дитячим письменником Богдана Олексійовича — людину, яка ніколи не мала відношення до дитячої літератури, — змусила шестирічна онука. Вони разом у нерозривному веселому творчому тандемі пишуть казки. І багато чому письменник вчиться саме в неї, адже дитяча безпосередність допомагає нам, дорослим, побачити справді важливі речі, які ми під впливом життєвого досвіду, особистих негараздів, набутих рис характеру розучилися бачити, розучилися просто радіти життю і кожному новому дню. Окрім цього для письменника-дідуся немає більшої радості, ніж бачити, як його онука вчиться читати саме на його книгах. За такий короткий період до свого творчого доробку він зумів додати ще й дитячу літературу серед якої є: кіноказка «Капосні капці», повчальні казки «Чисті ручки», «Куцяткові цятки», «Гаряча Арктика».
Богдан Олексійович Жолдак є переможцем та лауреатом кількох кіно-, теле- і театральних фестивалів. На сьогодні він є дійсним членом Національної спілки письменників України, Національної спілки кінематографістів України і об'єднання «Кінопис». Він активно пише і щиро любить це робити, повторюючи: «Література, а особливо дитяча література, є найголовнішою в житті кожної дитини. Коли діти виростають, література потроху втрачає для них своє значення. Лише письменники завжди тріпочуть від цього слова».