 Український письменник Микола Руденко - лауреат літературної премії імені Володимира Винниченка.
Микола Руденко - відомий український поет, письменник, філософ, правозахисник, засновник Української Гельсінської групи (УГГ) -народився 19 грудня 1920 року в селі Юр'ївці Луганської області в родині шахтаря. Рано залишився без батька, який загинув у шахті. Родина важко пережила колективізацію і голод 1933 року. Після школи навчався на філологічному факультеті Київського університету, призивався до війська. 4 жовтня 1941 року в боях під Ленінградом був важко поранений розривною кулею, після лікування був політруком прифронтового госпіталю. Нагороджений орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни I ступеня, шістьма медалями. Після виходу в 1947 році збірки віршів "З походу" прийнятий до Спілки письменників України (СПУ). Працював відповідальним секретарем видавництва "Радянський письменник", був редактором журналу "Дніпро", секретарем парткому СПУ, членом Київського міськкому КПУ. Уперше виступив проти існуючих порядків у 1949 році, тому з 1950 року вже не обіймав ніяких посад. 1974 року за критику марксизму Руденко поплатився партквитком, 1975 року - СПУ. 18 квітня 1975 року він був заарештований за правозахисну діяльність, 1976 року засуджений на 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Публіцистичні статті, художні твори, усні висловлювання Миколи Руденка кваліфікувались як наклепницькі. Спеціальним розпорядженням Головліту УРСР у 1978 році були вилучені з обігу (бібліотек і торгівлі) всі твори Руденка - усього 17 назв. Після заслання письменник із дружиною виїхав до Німеччини, потім - до США. Працював на радіостанціях "Свобода" і "Голос Америки". Очолював закордонне представництво УГГ, потім Українську Гельсінську Спілку. 1988 року Філадельфійський освітньо-науковий центр визнав Руденка "Українцем року" - за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу і його культури. У 1990 році він був обраний дійсним членом Української Вільної Академії Наук (США). У вересні 1990 року повернувся до Києва. Незалежна Україна повернула йому і квартиру, і громадянство, і пошану, і повагу. 1990 року він став лауреатом літературної премії імені Володимира Винниченка. 1993 року за роман "Орлова балка" Миколі Руденку присуджено Державну премію імені Тараса Шевченка в галузі літератури. 1998 року вийшли його книги "Найбільше диво - життя. Спогади" та "Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії". 1996 року за значний вклад у розвиток української літератури і за правозахисну діяльність Руденко нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня. До 80-річчя письменника йому присвоєно звання Героя України. Помер Микола Данилович Руденко 1 квітня 2004 року в Києві |
