 Дмитро Андрійович Головко народився 17 грудня 1933 в селі Піски Бобровицького району Чернігівської області — український поет і прозаїк.
Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1958).
Працював в газетах «Київський комсомолець», «Київська правда»,
«Молодь України», двотижневику «Театрально-концертний Київ» (головним
редактором), видавництвах «Молодь», «Радянський письменник»,
«Український письменник».
Він є автором книжок поезії: «Плем'я робітниче», «Зелена вісь»,
«Снага», «Просіка до обрію» (1986, «Радянський письменник»), «Два корені
веселки», «Непочата вода», «Присмак брунки березневої», «Млиновеє
коло»; повісті «Вогонь папороті», книги афор та оповідань «Журбина
криниця» (2003, Український письменник); книги афор та образків «Хто і
як завдає марноти?» (Київ, 2010); книг для дітей «Як окрайчик біг за
хлопчиком», «Про Петрика, Кодика та його сестричок-перфострічок»,
«Телеграма», «Поштарська сумка», «Мандри Червоної Кульки», «Рахівничка»,
«Помста за Кенді» (2012).
Дмитро Головко був співорганізатором і є постійним членом журі
літературно-мистецького районного конкурсу імені Павла Тичини «Добридень
тобі, Україно моя!», що проводиться в Бобровицькому районі
Чернігівської області.
Є членом Національної спілки письменників України (з 1974), членом приймальної комісії Київської міської організації НСПУ.
Лауреат премії імені Павла Тичини. |
