«Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, А заплутались навіки в золотії тонкі сіті»
Леся Українка,
справжнє ім'я якої Лариса Косач-Квітка, народилася в
Новограді-Волинському 25 лютого 1871 року. Її мати була відомою в той
час письменницею Оленою Пчілкою, тому й сама дівчинка змалку була
поглинена світом літератури та творчості. Вже в 5 років вона почала
самостійно писати п'єси, а в 8 — написала свій перший вірш. Леся
Українка вивчила декілька іноземних мов. Але в 10 років у дівчинки
почалися серйозні проблеми зі здоров'ям: у Лесі Українки діагностували
туберкульоз кісток. Із цієї причини Лесі Українці довелося поставити
хрест на музичній кар'єрі.
«Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!» — Леся Українка У
12 років Леся Українка зайнялася перекладом книги «Вечори на хуторі
біля Диканьки» Миколи Гоголя, її почали друкувати в українських
літературних журналах. У 19-річному віці Леся Українка сама написала для
молодших сестер «Стародавню історію східних народів». Перші вірші Лесі
Українки були опубліковані в 1893 році.
У
1911 році вийшла драма-феєрія «Лісова пісня», яка вважається одним з
кращих творів Лесі Українки. Найбільш примітними темами в її творах
були свобода, любов і природа. Леся Українка
створювала тонкі й ранимі образи з притаманною їй музикальністю слова.
Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року у віці 42 років через вкрай поганий стан здоров'я.
«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!» — Леся Українка |
