 Видатний український прозаїк Юліан Опільський. Справжнє ім’я та прізвище його Юрій Рудницький. Літературне ім’я Юрій Львович взяв від назви рідного краю — Опілля, мальовничого закутка Поділля між Золотою липою й Стрипою.
Народився письменник у м. Тернополі в родині вчителя. Гімназіальну освіту здобув у м. Львові, а філологічну університетську — у містах Львові та Граці (Австрія). Працював викладачем німецької й класичних мов у Львівській академічній гімназії. Окрім цього, був референтом шкільної крайової ради, редагував шкільні підручники, очолював педагогічний журнал «Українська школа».
Жвавий інтерес до вітчизняної та світової історії зародився в юнака під впливом батька, гімназіального викладача історії, та професорів Львівського університету К. Студницького й О. Колесси. Ще студентом Юрій Рудницький подорожував по Італії, Греції, Єгипту, де цікавився історичними пам’ятками та долею зниклих цивілізацій.
Літературні спроби відносяться до гімназіальних літ. Писав інтимні поезії та оповідання, що засвідчують оригінальність таланту молодого автора.
Юліан Опільський — автор цілого ряду історичних романів, повістей, оповідань. Вони охоплюють часи стародавнього Вавилона, Єгипту, Греції, Риму, Київської Русі, розповідають про події на наших землях до 1812 року («Поцілунок Іштари», «Школяр з Мемфісу», «Під орлами Роми», «Золотий Лев», «Вовкулака», «Упирі», «За козацьким хлібом», «Тінь велетня» та ін.).
Та особливе зацікавлення в багатому творчому доробку письменника викликає дилогія про часи Київської Русі — «Іду на вас», «Ідоли падуть». Повісті вийшли недавно окремою книгою в м. Львові з передмовою літературознавця М. Гнатюка.
У центрі повісті «Іду на вас» (1918) — образ могутнього київського князя Святослава Ігоровича. У 60-х роках X ст. він розгромив Хазарський каганат. У 967 і 968 роках виступив воєнним походом на Болгарію, де захопив ряд міст і сіл на Дунаї. Візантія була налякана успіхами Святослава й підкупила печенігів, щоб напали на Київ. Князь повертається до рідної столиці, відганяє ворога й віддає владу в Києві синові Ярополку, а сам повертається на Дунай і в союзі з болгарами йде походом на Візантію, з якою згодом змушений укласти мирний договір. Під час повернення до Києва з малочисельною дружиною Святослав був підступно вбитий печенігами.
У повісті майстерно відтворено й життя різних соціальних груп часів князювання Святослава — бояр, княжих гриднів, кметів, ремісників, селян.
Тема могутньої Київської Русі знайшла своє продовження в повісті «Ідоли падуть». У творі в белетристичній формі змальовано події часів князювання Володимира Святославовича. Князь завершив об’єднання всіх східнослов’янських земель. Після введення християнства в 988 році він здійснив переможні походи на польських князів і литовців, що зазіхали на східнослов’янські землі. Далекоглядний Володимир розвивав політичні, економічні та культурні стосунки з Візантією, Болгарією, Польщею. Він одружився із сестрою візантійського імператора Василя II. Цей шлюб зміцнив позиції Київської Русі на міжнародній арені.
Прийняття християнства сприяло централізації влади в руках князя Володимира. Падуть язичницькі ідоли, народжується нова культура у святих книгах, у будівництві величних храмів і церков, у яких домінують кращі зразки архітектури й мистецтва тодішньої Візантії.
Досить вдало відтворені в повісті й внутрішні суперечності в країні.
Безперечно, що повісті «Іду на вас» та «Ідоли падуть» Юліана Опільського є окрасою української історичної белетристики, мають велике пізнавальне значення для сучасного читача.
В. Хома | 
